| Книги: |
прочитала недавно одну історію, яка дуже вразила мене тому хто бажає можете прочитати Они встали рано. Она по привычке разбудила его поцелуем, улыбнулась и пошла на кухню. Он ещё был в кровати, когда спустя минут 15 она вошла в комнату и остановившись около двери тихо сказала: - Я люблю тебя больше жизни... - и вышла. Он остался немного удивлённым, но ничего не спросил. Был выходной, они собирались в гости и долго спорили кто будет за рулём. Конечно же, в итоге, ему пришлось уступить ей. Она уверенно села за руль, посмотрела на ремень безопасности, но не тронула его. Она редко пристёгивалась, но почему-то именно сегодня Он упрекнул её в этом. Она усмехнулась: - Ну разве со мной может что-то произойти? Это утро ничем не отличалось от тысячи других таких же. Он что-то рассказывает, она смеётся, при этом успевая следить за дорогой. Она была замечательным водителем. Никто из её окружения так не чувствовал дорогу и машину... И никто до сих пор не может понять, почему же она тогда не заметила гружённый камаз... Всё произошло за считанные секунды... Камаз въехал в их автомобиль слева, как раз в водителя, в неё... Он остался жив, он вытащил её из машины... Она лежала у него на руках и умирала... Её глаза были устремлены в небо. Её челюсть была разбита, она ничего не могла говорить, но глаза... Он навсегда запомнил этот взгляд. Она будто что-то хотела сказать ему... Но он не понимал что... И тут в его памяти всплыла та самая фраза, которую она сказала много лет назад, та фраза с которой начались эти отношения... "О чём люди думают, когда умирают?".... О чём она думала сейчас? Она знала, что умирает? Понимала это? Она знала, что больше никогда не проснётся утром, не поцелует его, не уткнётся носом в его плечо... Она больше не сварит ему кофе... Не скажет "Я люблю тебя"... Об этом она думала? Или нет?...Её глаза помутнели... Её губы казалось шевелились силясь что-то сказать... Он плакал... И всё повторял: "Не умирай... Слышишь?... Не бросай меня... Они уже сейчас приедут. Держись, пожалуйста, держись... Господи..." Но Она не смогла... Её глаза закрылись... Её дыхание остановилось... И мир рухнул... Он так и не мог найти ответа на тот вопрос, который задала ему молодая 19-летня девчушка, много лет назад... Почему она тогда спросила это? Чувствовала ли она, что когда-нибудь узнает ответ на свой вопрос? И лишь однажды, спустя много лет после Её гибели, Ему приснился сон... Он снова увидел тот день, ту аварию... Он увидел себя, который держал на руках умирающую любовь и плакал... Но он видел это будто со стороны... Он снова видел её, её взгляд... но в отличие от того дня, он вдруг ясно услышал, как она говорила ему еле шевеля губами: "Я люблю тебя... Когда люди умирают, они думают о любимых..." |
| О себе: |
Мені 19 років.Я цікава людина люблю багато спілкуватись і мати багато друзів бо коли ти маєш друзів то таке якби ти мав пів світу в своїх руках. Моє хоббі писати вірші,доречі цього року видала свою першу збірку,яка називається "Гіркий рай".Тепер пишу другу яка вийде в тираж під назвою "Я тобі подарую життя".
Я пам"ятаю,як обом зривало дах,
Як огортали душу біль і злість,і жах,
І як любов летіла,неначе в небо птах,
Розвіявши,мов попіл сум і страх!
Я пам"ятаю сяйво очей і сміх,
І як воно разом є- і щастя й гріх!
Як ми були готові забути всіх,
Та не знайшлось нам місця серед чужих(своїх?)...
Зів"яла і відлетіла любов, мов птах,
А в серці залишились лиш сум і страх,
Прошу,не гасни в спогадах!...Твій щирий сміх
І ніжність десь захована, як потаємний гріх...
Йому
Пройшло уже два роки майже –
Час вже не малий,
Та серце мені далі каже:
Не забувай його – люби!
Пройшло уже два роки майже –
Вже зовсім ми чужі,
Та серце мені далі каже:
Про нього пам'ять збережи!
Пройшло уже два роки майже –
Немає вороття,
Та серце мені далі каже:
Без нього – не життя!
Пройшло уже два роки майже,
Та де би я не була,
Кохання нетривале наше
Повік я не забула!
Я так тебе кохаю
Я, не в змозі, вгамувати свою тугу, за тобою
Якесь в мені таке незрозуміле, дивне відчуття
А серце, щось так лагідно наповнює любов’ю
Яка, дарує, найсолодші, та приємні почуття
Нема ні світла, ані радості в сумних очах моїх,
Хоча б хвилинку я тебе коханий мій не бачу,
Ні, не відмовляюсь я від щирих почуттів своїх
Без них я сенс життя, одразу ж так утрачу,
Без зайвих слів вони вражають диво-насолодою,
Ті почуття, турботливо в мені все надихають
І користуючись най першою в житті нагодою,
Скажу від в серця щирого що, я тебе кохаю!!!!
Тобі-єдиному
Дорога знов веде додому,
До неба очі підіймаю,
Я не зважаю на втому,
Тебе лиш бачити благаю.
Відчуєш поруч моє серце,
Що палко буде хвилюватись,
Я не боюся навіть смерті,
Але боюсь тобі зізнатись.
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Ти проходиш повз мій погляд,
В руці стискаєш свій мобільний,
І в мене знов душевний розлад,
Стискає серце біль постійний.
Дощ лоскоче ніжно руки,
Твоє вікно відкрите завжди,
Не знаєш ти моєї муки,
Не знаєш ти моєї правди.
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Я знаю: хтось залишив світ,
Зламав себе через любов,
Зруйнував навік життєвий цвіт,
Уник з коханням всіх розмов.
Я не хочу так страждати,
Напевно все-таки скажу,
Я боюсь тебе втрачати,
Бо я тобою дорожу.
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Я кохаю тебе...
Я кохаю тебе, а ти навіть не знаєш,
Я кохаю тебе, а ти тільки мовчиш,
Я кохаю тебе, навіть бачу ночами,
Я кохаю тебе, а ти тихо спиш.
Я не знаю, як далі я буду жити,
Я не знаю, коли я тобі розповім,
Я не знаю, чи можна далі летіти,
Я не знаю цього, допоможи мені.
Допоможи не думати про тебе,
Допоможи, скажи: “це – не твоє”,
Допоможи зробити все за мене,
Допоможи сказати головне.
Скільки ще ти вирішив тримати?
Скільки ще у мене хватить сил?
Скільки будеш душу ти терзати?
Скільки ще захоплюватиме біль?
А якщо не станеш розмовляти,
А якщо відмовиш ти мені,
А якщо не зможеш зрозуміти,
А якщо “ні” скажеш ти весні.
Любий, краще ти не знай нічого,
Любий, ти тільки помовчи.
|
