| Любимые цитаты: |
"В каждом из нас достаточно таланта, чтобы стать лучшим хотя бы в чем-то одном. Проблема лишь в том, как его в себе откопать. Те, кто не понимает, как, годами мечутся туда-сюда и лишь закапывают себя еще глубже. Потому лучшими становятся не все. Очень многие просто хоронят себя при жизни и остаются ни с чем." Харуки Мураками(с)
“Есть такие вещи, как карма и магия в этом мире. Усердная работа всегда окупится, не смотря ни на что. Вы не ожидаете, но поверьте, когда-нибудь дверь в будущее откроется — нужно просто подождать” Денис Шафоростов (да именно он) (с)
"кинь! Не буде щастя, не буде добра... Ти прийдеш уночі з побоїща, ляжеш коло жінки, та тими руками, що недавно людей давили, у крові грілися... будеш жінку пригортати... Тими вустами, що несли тільки лайку та прокльони всьому світу — станеш їй про своє кохання шептати, будеш цілувати... "
"Хіба ревуть воли, як ясла повні" Іван Нечуй-Левицький (с)
"Недоля не бачить, з ким їй жартувати,
А люде хоч бачить, та людям не жаль"
"Катерина" Т. Г. Шевченко (с)
"Русалка:
Я не кохала? НІ, то ти забула,
яке повинно буть кохання справжнє!
Кохання — як вода, — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить."
"Лісова Пісня" Леся Українка (с)
"Нет злых людей - есть только несчастные"
"Мастер и Маргарита" Михаил Булгаков (с)
"Було це в далекі старі часи. Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається і губиться в невпинній зміні годин, що всі наші пригоди і вчинки течуть, як вода, між берегами часу"
"Зачарована Десна" Олександр Довженко (с)
"Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства.
Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнавання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та отроцтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду не посідала б вона, і трудїї, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний.
Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Чому ж я мушу зневажати все минуле? Невже для того, щоб навчити онуків ненавидіти колись дороге й святе моє сучасне..."
"Зачарована Десна" Олександр Довженко (с) |
