| О себе: |
1. Податки як інструмент фіскальної політики.
2. Податкова система України.
1.1. Платники податків, їх роль у формуванні фінансової бази держави.
1.2. Органи державного управління − учасники фіскального процесу.
1.3. Система оподаткування України.
3. Прагматика вітчизняного податкового регулювання.
1. Податки як інструмент фіскальної політики
Формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави.
Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, при цьому все більшого значення набувають податкові методи їх акумуляції.
Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.
Податки – це обов'язкові збори, які стягаються з юридичних та фізичних осіб в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП, які акумулюються в централізованих фондах грошових ресурсів держави в бюджетах.
Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.
Як джерело доходів державного бюджету, податки не нараховують і двохсот років.
Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі «Про багатство народів» (1770 р.) За його словами «податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».
Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами.
Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:
1) податковий платіж: плата за воду, землю – обов'язковий збір, який стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;
2) відрахування, внески – обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.
Податкові платежі – обов'язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платниками.
Відрахування, внески – обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.
Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов'язковими платежами є те, що він:
– стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;
– має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
– може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
– не має цільового призначення;
– є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.
Отже, за економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.
Виходячи із сутності податків, дана категорія розглядається не тільки як економічна, але і як суспільно-соціальна.
Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних податкоплатників.
Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується, тому використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава повинна враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів.
Цей характер проявляється при обміні п |
| Деятельность: |
Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, при цьому все більшого значення набувають податкові методи їх акумуляції.
Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.
Податки – це обов'язкові збори, які стягаються з юридичних та фізичних осіб в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП, які акумулюються в централізованих фондах грошових ресурсів держави в бюджетах.
Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.
Як джерело доходів державного бюджету, податки не нараховують і двохсот років.
Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі «Про багатство народів» (1770 р.) За його словами «податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».
Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами.
Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:
1) податковий платіж: плата за воду, землю – обов'язковий збір, який стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;
2) відрахування, внески – обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.
Податкові платежі – обов'язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платниками.
Відрахування, внески – обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.
Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов'язковими платежами є те, що він:
– стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;
– має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
– може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
– не має цільового призначення;
– є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.
Отже, за економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.
Виходячи із сутності податків, дана категорія розглядається не тільки як економічна, але і як суспільно-соціальна.
Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних податкоплатників.
Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується, тому використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава повинна враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів.
Цей характер проявляється при обміні податків на суспільні блага і трансфертні платежі.
Причому цей обмін є нееквівалентний для конкретного платника на мікрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових платежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості податкоплатників і повернутись у вигляді суспільних благ та трансфертних платежів (теорія Ліндаля).
Цей обмін в фіскальній науці називається "ціни по Ліндалю"'.
Функції податків, їх природа
Виходячи із сутності податку як категорії, можна визначити 2 функції даного поняття:
1) фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки вис |
