| Любимые цитаты: |
Життя - це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя - це посмішка крізь сльози,
Життя - це сонце і морози!
Життя - це квіти навесні,
Життя - це жарти і пісні.
Життя - це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя - це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя - це вулиці, це люди,
Життя -природа, що усюди.
Життя - це віддане кохання,
Життя - це мрії, сни, зізнання.
Життя - любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя - це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя - це інколи образи,
Життя - обірвані всі фрази!
Життя - це ревнощі, сумління,
Життя - це страх, це рух,горіння...
Життя -це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя - це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя - прогулянки до ранку,
Життя - це поцілунок зранку!
Життя - це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя - холодні грози літом,
Життя - це бути з цілим світом!
Життя - це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя - побути десь самому,
Життя - поспати не удома!
Життя - побути в небезпеці,
Життя - це вижити у спеці...
Життя - це плавати вночі,
Життя - згубити десь ключі!
Життя - кричати досхочу,
Життя - зізнатись "так. брешу!"
Життя - протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя - це когось врятувати,
Життя - комусь коханим стати!
Життя - залізти на гору,
Життя - злітати на зорю!
Життя - побитися із кимось,
Щоб серце швидше все ж забилось!
Життя - це сильно полюбити,
Життя - це згодом розлюбити!
Життя - це просто заблудитись...
Це на коліна опуститись!
Життя - гуляти під дощем,
Бути з заплаканим лицем.
Життя - в собі знайти все ж сили,
Щоб просто жити...мати крила!
Життя - це полюбити те,
Що ненавидів більш за все!!!
Життя - побачити образи,
Не згадувати більш ті фрази!
Життя - це витерпіти біль,
Не сипати на рану сіль...
Життя - це полюбити все,
І захід сонця, і себе!
=======================
- Что было там?
- Да много чего было...
- А что осталось там?
- Ну как, воспоминания...
- Болит?
- Не так уж.
- Может не любило?
- Любило! Но устало в ожидании...
Оно горело, в пламени надежды.
Сжигало мысли, душу, сны, и кожу.
Горело так, что дым из-под одежды!
Да что болтать, у всех одно и то же...
Потом тоска, огонь переживаний,
Потом утрата, как оно бывает,
Сгорело к чёрту всё до основания
Теперь вот угли тихо дотлевают...
- Понятно. Как ты дальше?
- Да как прежде.
Летать, светить, любить конечно рано...
Но главное, что есть теперь надежда,
А время как всегда затянет раны.
- Что было там?
- Да много чего было...
- А что осталось там?
- Ну как, воспоминания...
- Болит?
- Конечно! Ведь оно любило...
Любило! Но сгорело в ожидании...
|
