| Деятельность: |
Головним героєм новели Ф. Кафки є Грегор – звичайна людина зі звичайної сім’ї, сім’ї, яка складалася з батька, празького обивателя, що повністю розорився, матері, хворої на астму, і сестри. Для того, щоб врятувати родину від жебрацтва, Грегор повинен багато працювати. Він знаходиться у постійних роз’їздах. Одного разу, залишившись вдома, Грегор отримує укус якоїсь незвичайної комахи. Через цей укус він починає повільно перетворюватися на комаху. І це стає лише початком його неприємностей.
Грегор був єдиним робітником у родині і її годувальником. Але через дивовижне перетворення і втрату людської зовнішності він втрачає роботу, та й у сім’ї на його перетворення кожен реагує по-своєму, але ця реакція є лише негативною. Батька Грегора це лютить, бо він не може собі уявити, як у тілі жука знаходиться його син. Мати дуже засмутилася і злякалася, але все ж таки не втратила своїх материнських почуттів до сина, бо відчувала, що незважаючи на зовнішні зміни, він залишився таким самим, яким був і в людському вигляді. Сестра Грегора вважала його огидним, але все ж таки взяла на себе увесь тягар догляду за ним. Але це скоріш було з вдячності за те, що він багато років утримував їх родину, а зовсім від не зі співчуття і розуміння того, що коїться в душі незвичайної істоти. Будучи відповідальною людиною і розуміючи, яким тягарем він став для своєї родини, а з часом втративши зв’язок з друзями і рідними, він врешті решт знаходить один єдиний вихід – це самогубство.
Як ми бачимо із твору, драма головного героя новели Ф. Кафки «Перевтілення» – це не трагедія поодинокої особистості, а проблема відношення людей у суспільстві. Проблема, яка розкриває ставлення оточуючих до тих, хто має інший, ніж у оточуючих, вигляд, але при цьому залишається звичайною людиною. Та більшість не сприймає особистість за її моральними та духовними якостями, а перш за все спирається на зовнішній вигляд людини. Це вказує на те, що суспільство втрачає духовні та моральні цінності і більш за все звертає увагу тільки на зовнішню оболонку, яка частіше всього є оманливою і скриває за собою зовсім іншу людину.
Таку ж саму проблему підіймає у своїй п’єсі «Носороги» Е. Йонеско. У творах цього письменника і драматурга літературні дослідники знаходять риси, деяким чином схожі з творчістю Ф. Кафки. Зіставлення подібних мотивів вироблялося вітчизняними літературознавцями неодноразово. Йонеско в чомусь наслідує австрійському драматургу, проносячи через увесь твір подібні з ним погляди на життя та його явища. Обидва письменника – Ф. Кафка і Е. Йонеско – дивляться на світ як на щось хаотичне, але у своїй хаотичності виявляють чітку логіку. Сюжетні лінії творів Ф. Кафки, при всій своїй заплутаності, парадоксальності й багатогранності, виявляють у собі впорядкованість і логічність, але логічність часом суперечливу.
Точно таким же чином створені абсурдні ситуації, в яких живуть і діють герої творів Е. Йонеско. Твори Ф. Кафки по своїй символіці і образності дуже складні для трактування. І, як казав А. Камю, символ досить часто непідвладний розуму творця і часом управляє ним. Австрійський і французький письменники створювали твори, що вражають своєю багатоплановістю. Величезна кількість можливостей для розуміння, яке надає багатообразність художнього тексту, говорить про безспірний яскравий талант авторів. У мовних концепціях Ф. Кафки і Е. Йонеско, навпаки, спостерігаються відмінності.
Мова письма Ф. Кафки стиснута і лаконічна. Письменник використовує мінімум виразних словесних засобів, віртуозно граючи при цьому з образами і символами. Е. Йонеско, навпаки, грає зі словом. Але на тлі абсурдності буття словесні засоби та мовні жарти часто виявляються мізерними. Незважаючи на явні елементи схожості у творах Ф. Кафки і Е. Йонеско, французький драматург не є продовжувачем традицій австрійського письменника і його наступником. Творчість обох авторів, не дивлячись на схожість, глибоко унікальна і своєрідна, але дуже характерна для всієї течії абсурдизму. Як колись сказав Е. Йонеско, «ні один раз в житті мене вражала різка зміна в тому, що можна було б назвати громадською думкою, її швидка еволюція, сила її заразливості, порівнянна зі справжньою епідемією. Люди раптово починають часто-густо сповідувати нову віру, сприймати нову доктрину, піддаються фанатизму… При цьому ти присутній при поступовій мутації міркувань. Коли люди перестають розділяти вашу думку, коли з ними більше неможливо домовитися, створюється враження, що звертаєшся до чудовиськ і мутантів», таких як жук із «Перевтілення» і носоріг із «Носорога» Е. Йонески.
|
