вишивка бісером, хрестиком, бісероплетіння

Ще у Х-ХІ ст. поряд з вишивання м лляними, шовковими, золотими і срибними нитками існувало на Русі садження- вишивання перлами, коралами коштовним камінням, бісером і стеклярусом. Особливо поширеними були прекраси з бісеру на південному сході Росії, у Поволжі, Приураллі, Сибіру, на Далекому Сході й Крайній Півночі, у Середній Азії та Закавказзі, в окремих районах Білорусії та Литви. На Україні здебільшого бісером і стеклярусом вишивають на Буковіні, Прикарпатті й Закарпатті. Тут ним оздоблюють жіночі й чоловічі сорочки, пояси, кептарі,спідниці, головні убори. Техніка вишивання бісером не дуже складна. Виконують цю вишивку вручну, досить часто в поєднанні з оздоблювальними швами – гладдю, хрестом, шнуром і вузенькою тасьмою – по сукну, шерсті, оксамиту й шовку, полотну, льону з лавсаном. Нитки для вишивання мають бути міцні, навощениі, щоб бісер не перетирав їх, і відповідати за кольором основній тканині. Для вишивання та нанизування згодиться бісер круглий і гранчастий, одно- і різноколірний, залежно від узору; стеклярус різної довжини, дрібне намисто, кольорові блискітки. Зберігати бісер і стеклярус краще в маленьких пляшечках, під час роботи можна класти його у маленькі блюдечка або розетки. Так зручніше нанизувати намистинки на голку. Вони повинні мати великі отвори щоб голка з ниткою могла пройти через них двічі . Вишиваючи , слід уважно стежити, щоб намистинки лягали рівно, одна за одною.