ВАСИЛЬКІВКА • ВАСИЛЬКОВКА • VASILKIVKA

Василькі́вка — селище міського типу, центр Васильківського району Дніпропетровської області, Україна. Розташована на річці Вовча. Історія У 1707 році за наказом Коша Запорізького на річку Вовчу був виставлений козацький пост, який вів спостереження за рухом татар. Так тут виник запорізький зимівник. Після ліквідації Січі у цій місцевості поселилася група козаків. До них в 1775 році приєдналось чимало родин, що переселилися з-під Кобеляк, що на Полтавщині. Зимівник перетворився на військову слободу Василькова. Назва її пов’язана з іменем першого поселенця Василя Покваліпта. У вересні 1775 року вона стала Васильківкою. У 1781 році в ній проживало близько 750 чоловік. Основним заняттям жителів було сільське господарство — хліборобство, тваринництво. Завдяки вигідному розташуванню Васильківки на шляху, що вів на Запорожжя кількість населення швидко зростала і у 1859 році становила 4,3 тис. чоловік. Станом на 1886 рік у селі мешкало 5 552 особи, налічувався 941 двір, були православна церква, школа, 9 лавок, 2 бондарні, 2 винних склади, 6 постоялих дворів, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари по святах. Село було центром Васильківської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Ще інтенсивніше село почало розвиватись із побудовою наприкінці 19 століття поблизу нього Катерининської залізниці. У 1901 році почав діяти паровий млин, з'явилися перші крамниці. В 1914 році в селі було 2 церковноприходські та 4 земські школи, відкрилась лікарня на 11 місць з 1 лікарем. Населення становило 12 тис. чол. В роки Першої світової війни та Громадянської війни Васильківку завойовували різні війська, що діяли на цій території: квітень 1918 — німецько-австрійські війська листопад 1918 — війська Червоної Армії червень 1919 — війська Добровольчої Армії під командуванням генерала Денікіна 30 грудня 1919 — остаточне завоювання села Червоною Армією, встановлення радянської влади. Після запровадження нового адміністративного поділу УРСР село стала центром Васильківського району цієї ж губернії. З 1925 з введенням окружної системи стала належати до Павлоградської округи. З 1926 року з об'єднанням Павлоградської й Катеринославської округ Васильківський район входить до Дніпропетровської округи. У 1932 році увійшла до складу Дніпропетровської області. Під час колективізації у 1920 роках в селі створено чотири колгоспи — «Заповіт Леніна», ім. Будьонного, ім. Ворошилова та ім. Леніна. У 1940 році у Васильківці було 2 середні, 3 семирічні і 5 початкових шкіл, лікарня на 50 місць, поліклініка та амбулаторія, 4 клуби, бібліотека. Видавалась районна газета. Під час Другої світової війни окуповане німецькими військами 18 жовтня 1941 року. 17 вересня 1943 року звільнене радянськими військами. В другій половині 20 століття після відбудови завданих війною руйнувань, розвиток села продовжився. У 1957 році Васильківці присвоєно статус селища міського типу. В цей період відбулося укрупнення колгоспів, до колгоспу ім. Леніна було приєднано інші артілі. У 1957 році створено Васильківську міжколгоспну будівельну організацію, у 1961 році на базі Улянівської МТС утворено районне відділення «Сільгосптехінка». Іфраструктура Васильківки у 1967 році: пошта, телеграф, телефонна станція, радіовузол, побутовий комбінат, телеательє; 35 торговельних установ; районна лікарня на 210 ліжок, поліклініка, жіноча і дитяча консультації, аптека; три середні, дві восьмирічні, п'ять початкових шкіл; районний будинок культури та чотири колгоспних, районні бібліотеки для дітей і дорослих.