Рівне

Місто обласного значення в Україні, обласний центр Рівненської області, центр Рівненського району. Російською мовою – Ровно або Ривнэ, англійською – Rovno або Rivne, польською – Rowne. Географічні координати: 50°37' пн.ш. 26°14' сх.д. Населення 249 тис. мешканців (перепис населення 2001 року). Місто розташоване на річці Устя (притока Горині). Міжнародний аеропорт. Залізничний вузол. Через місто проходить міжнародний автошлях Київ—Житомир—Рівне—Дубно—Львів-Чоп (М06, частина E40). Розвинута хімічна ( Рівнеазот), електро-технічна (РЗВА, Радіозавод, Газотрон), за радянських часів легка (РФНМ, Льонокомбінат) промисловість. Відоме з 1283 року у складі Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало за Несвицької Марії наприкінці XV ст. З другої половини XIV ст. у складі Великого князівства Литовського, з 1569 року – Речі Посполитої, з 1793 року – у складі Російської імперії. Набуває статусу повітового центру у складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року - губернії). На протязі 1866-1871 рр. у Рiвненськiй гiмназiї навчається видатний письменник Короленко В.Г. За Ризьким мирним договором 1921 року у складі Польщі. З вересня 1939 року в складі УРСР. 4 грудня 1939 року Рівне стає центром новоутвореної Ровенської області. 28 червня 1941 року захоплене німецько-фашистськими військами. Рівне стає адміністративним центром рейхскомісаріату „Україна”. Десятки тисяч рівнян стають жертвами голокосту. Центр партизанського опору (Медведєв Д.М., Кузнєцов М.І.) та повстанського руху УПА (Бульба-Боровець). Звільнене Радянською армією 2 лютого 1944 року. 11 червня 1991 перейменоване з Ровно на Рівне. Пам’ятки архітектури: дерев’яна Свято-Успенська церква (1756), будинок колишньої гімназії (1839), каплиця Святого Степана (1848), Свято-Воскресенський собор (1895), костел св. Антонiя (1899).