поБАЧення

Свої. Це ви, всі, хто знає і не знає, ті, з якими добре і не завжди добре, однак - свої, бо частина мого всесвіту, частина мене, частина того, що виходить. Я задовольняю свою потребу у творчості, ви допомагаєте мені підтримувати почуття власної важливості, тим самим (допомагаючи) заохочуєте своє почуття власної важливості :) що буде? мої і не дуже мої суб'єктивні рефлексії у поетичній і не дуже формі. не більше. а може... ;) із "сумасойті" якого нового *** Іншим разом, добре? Іншим разом… Я за сказом своїм Не бачу істини. Лиш образи… Дурні образи… Образи – разом-не разом. Знайшлися? Хто із того, скажи, буде тішитись? Не я, певно, Не ти. То хто? Бо лише ми удвох В цьому всесвіті Лишились Довершені. Видих. Вдих. Ще разочок, Спробуй. Заспокоїлась? Губки дрижать – Ранка іще не загоїлась. А птахи мовчать… Наснися!!! Було би про кого думати… Ото лише – дріб’язок отакий – Слухати, нюхати. Видих. Вдих. Залишись! Полохливі створіння на віях Непевно летять униз. Мов карниз…