Олевська Республіка

Олевська республіка Олевська Республіка 1941 Столиця Олевськ Форма правління Республіка Історичний період Друга світова війна - Заснування 21 серпня 1941 - Ліквідація 15 листопада 1941 Олевська республіка — карликове українське державне утворення на Поліссі з 21 серпня по 15 листопада 1941 року в періож німецької окупації на території Олевського району. Передумови В 1920 році Уряд УНР, очолюваний С. Петлюрою, не в силах протистояти більшовицьким окупантам, емігрує за кордон ні на мить не полишаючи надію у майбутньому відтворенні держави України. 20 червня 1940 року рада старійшин в екзилі уповноважила Тараса Бульбу-Боровця для боротьби з більшовицькою владою створити на території Радянського Союзу з місцевого українського населення партизанські загони. З початком війни між СРСР і Німеччиною для легалізації створеної ним української міліції «Поліської Січі» Тарас Дмитрович 5 серпня 1941 року звертається з проханням до німецької влади забезпечити загін зброєю та всім необхідним. Згода керівників команди 213 німецької дивізії була дана 8 серпня з умовою нейтралізації радянських партизанів і парашутистів на Поліссі. 14 серпня 1941 року один із підрозділів «січовиків», очолюваний поручником Омельяновим, перейшов старий радянсько-польський кордон і вступив на територію Олевського району, більшість жителів якого зустрічали вояків, як визволителів. Через села Кам'янка та Лопатичі загін чисельністю в 300 чоловік вирушив, до Олевська, змусивши радянський партизанський загін ім. Чапаєва всього 260 чоловік відступити в ліси (по інших даних, Олевськ захищало 70 осіб). 20 серпня 1941 року до с. Сновидовичі прибув Тарас Боровець, де знаходився загін Поліської Січі, який тимчасово відступив з Олевська і наказав більше не полишати місто. 21 серпня 1941 року, оволодівши Олевськом і розмістивши свій штаб у сучасному приміщенні ПТУ-10, Тарас Дмитрович розпочинає активну діяльність по створенню зародків майбутньої Української держави. Це була своєрідна суверенна українська республіка, де не було ні німецьких, ні радянських підрозділів. Функціонування Назва держави — Олевська республіка в кордонах Олевського району та прилеглих районів; уряд — Управа районна, голова Борис Симонович, секретар Грабовський; армія з міліцейськими функціями — Поліська Січ чисельністю від 1-ї до 5 тисяч чоловік, уніформа — цивільний одяг з шапкою-мазепинкою, жовто-синьою пов'язкою на лівій руці, старшини на пов'язці мали зображення тризуба, на пілотці — стрічку з національними кольорами (нова форма була в проекті); освітянськими проблемами займався освітній відділ; преса — газета «Гайдамака» (вийшло всього 6 номерів); грошова одиниця — радянський карбованець і німецька марка; релігія — православ'я, богослужіння проводилося в Свято-Миколаївській церкві священиком от. Михайлом Симоновичем; відбудовувалися місцевий кінотеатр і театр (готувалася п'єса «Посол на сесії»); відновлювалося виробництво порцелянового заводу, меблевої фабрики, на 1-ше листопада 1941 року. заплановано пуск гідроелектростанції, з 16 вересня 1941 року в Олевську кожного вівторка проводилися ярмарки. У будівлі теперішнього профтехучилища № 10 тоді розміщувався штаб Української Повстанської Армії «Поліська Січ». Загони «січовиків» навчались, марширували по вулицях. На території садиби Богомазова є величний дореволюційний, двоповерховий будинок (теперішній райвійськкомат). Як стверджують очевидці, це маєток поміщика-єврея, інспектора Волині по лісу. Усі приміщення садиби служили для розміщення Олевського гарнізону, який перебував тут до середини листопада 1941 р. Двоповерхове приміщення теперішньої поліклініки займала управа Олевської республіки. Там була й місцева міліція, яка використовувала й підвальний льох для тих, хто провинився. Теперішній районний Будинок культури слугував у ту пору театром для вистав художньої самодіяльності військовиків та місцевих піснярів, музикантів і танцюристів.