Не мы такие - жизнь такая

Як часто ми не вміємо цінувати вартості цього життя!Так часто робимо боляче тим,хто поряд… І майже завжди ставимо свої інтереси та вподобання на перше місце,ігноруючи почуття інших.Ми робимо нещиру посмішку і йдемо своєю дорогою,обманюючи тих,хто вірить нам.Ми зраджуємо своїм колишнім вподобанням,шукаючи непізнаного і все частіше звертаючи вліво.. Ми хочемо,щоб нас сприймали,як раніше,хоча вже зовсім змінилися… Відверто ображаємо тих,хто любить нас і шукаємо нових емоцій! Так буває зі всіма.У різних формах і проявах. Просто з кимось це відбувається в дитинстві.Так по-дитячому і невинно, - коли перестаєш із кимось дружити,бо він не поділився із тобою цукеркою. У когось – у підлітковому віці,що теж цілком прийнятно-коли просто міняються звички,середовище,компанія… А вкогось уже вдостатньо зрілому віці… коли розпадаються сім’ї,сваряться колись такі рідні люди, коли страждають діти а потім роблять так само. Таке життя,скажете ви? Думаю ні.Через нас світ стає таким,а не ми такі – через світ