Любителі БІЛЬЯРДУ

Історія гри в більярд бере свій початок у Франції у XV сторіччі. Перша письмова згадка про більярд стосується французького короля Луі XI, який у 1470 році замовив собі більярдний стіл. У 1600 роках більярд був вже достатньо відомим, щоб бути згаданим у творі Вільяма Шекспіра «Антоній і Клеопатра». Слово «більярд» походить від французького слова «bille», що означає «куля». У ті часи гра проходила на відкритому повітрі. Але для того, щоб грати в будь яку погоду, гру було перенесено в приміщення, і грати почали на столі. З того часу залишилося традиційне зелене сукно більярдного столу, як нагадування про зелену траву, на якій колись грали у більярд. Спочатку в більярд грали за допомогою лише двох куль на столі із шістьма лузами. На столі були присутній обруч, який грав роль воротець, як у крокеті, та кілочок, що стояв вертикільно. Кулі не штовхали, як це роблять зараз, а били по ним дерев'яними палицями на кшталт крокетних з метою влучити у кілочок. Бити по кулі палицею, коли куля знаходиться біля краю столу, було незручно. Тому на прикіці XVII сторіччя було вигадано кий. Спочатку гравці в таких випадках просто перевертали палицю и били по кулям її ручкою. Ручку називали «queue», що значить «хвост, кінець», звідси і виникло слово «кий». У XVIII сторіччі воротця з палицею взагалі зникли зі столу, залишилися лише кулі та кий. Обладнання для більярда розвивалося дуже швидко в Англії у 1800 роках. Тоді почали використовувати крейду, якою мастили кінець кия, щоб збільшити тертя між києм і кулею. Приблизно до 1823 року було остаточно вдосконалено шкіряну наліпку, яку пристосовували на кінець кия з тією ж самою метою. У 1829 році з'явився перший розкладний кий із двох частин. Близько 1835 року сукно стає популярнм для покриття столу. Після того, як фірма Goodyear у 1835 році почала робити гумові вироби, гуму почали використовувати для бортів для більярдних столів. Зрештою, білизько 1850 року більярдний стіл почав виглядати здебільшого саме так, як тепер.