Лубны

Если вы из этого маленького городка, имеющего древнюю историю, Вы должны быть здесь!!!!! Сейчас наш любимый город стоит на грани возрождения, так давайте поможем этому сбыться!!! Це одне з найстаріших поселень на Полтавщині. Місто засноване Великим князем Київським Володимиром Святославичем в 988 році як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою (в районі урочища «Верхній Вал»). В серпні 1107 року під Лубнами великий князь київський Святополк Ізяславич разом з Володимиром Мономахом та ін. князями завдали важкої поразки половцям, якими командували Боняк і Шарукан. У 1239 році Лубни зруйнувала монголо-татарська навала, але дякуючи багатій природі - лісам, болотам, рікам (Сула, Вільшанка, Луб'янка, Кам'яний потік та ін.) населення не було повністю винищене і місто продовжувало існувати. З часом місто розвивалося - вже у 15-16 ст. воно мало Магдебурзьке право, свою печатку й герб. Місто знаходилося під управлінням магнатів Вишневецьких. Тут був збудований один з кращих в Європі замок Яреми Вишневецького. У 1596 році в урочищі Солониця під Лубнами відбулася остання битва селян та козаків під проводом Северина Наливайка з поляками. Поряд з містом, за фінансової підтримки Раїни Вишневецької , у 1619 році було засновано православний Лубенський (Мгарський) Спасо-Преображенський монастир, у якому освячувались всі гетьмани України. У 30-ті роки 15 століття Лубни стають центром могутніх селянсько-козацьких повстань Карпа Скидана, Павла Бута, Кизима і Кизименка, Якова Остряниці. У 1648—1781 рр. Лубни – центр Лубенського полку. В роки Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького відзначився Лубенський козацький полк. Головною святинею краю були нетлінні мощі Костянтинопольського патріарха Афанасія ІІІ Пателарія, похованого у Мгарському монастирі в 1654 році. З 1709 році в місті діяли одна з перших в Україні польова аптека і ботанічні сади для розведення і використання лікарських рослин засновані за вказівкою царя Петра І. До Полтавської битви 1709 року місто було найбільшим на теренах сучасної Полтавської обл. З 1781 року Лубни – місто Київського намісництва, пізніше – центр Лубенського повіту Полтавської губернії. Промисловий розвиток міста прискорився після того, як через нього пройшла залізниця (1901). На початку ХХ століття тільки до 13% лубенців знали грамоту, в місті не було жодної читальні, у міській бібліотеці, за винятком одного примірника "Кобзаря" – жодної української книжки. Тому видатною подією було те, що у листопаді – грудні 1905 року у Лубнах вийшло кілька номерів першої в Російській імперії газети українською мовою "Хлібороб". Її засновниками виступили відомі громадсько-політичні діячі – брати Микола, Володимир та Сергій Шемети. Під час революційних подій 1905 – 1907 років, у місті було проголошено "Лубенську республіку", яка, хоч і на короткий час, виявила величезне прагнення лубенців до вільного життя. Знаменним є також і те, що в 1911 році, коли царський уряд заборонив відзначення 50-літнього ювілею Тараса Шевченка, в Лубнах все ж відбувся вечір з цієї нагоди. За переписом 1910 року в Лубнах було 2349 господарств, проживало 12786 мешканців, діяло 7 церков. У 1915 році стали до ладу евакуйовані під час Першої світової війни з прифронтових західних губерній машинобудівний завод "Фенікс" ("Шліфверст"), завод "Механіка" ("Комсомолець"), сукняні фабрики ("Валтекс"). Після подій Лютневої революції 1917 року багато демократичних змін відбулося і в Лубнах. Тут було створену одну з перших в Україні Рад робітничих і солдатських депутатів, в червні відбулися установчі збори Української Демократично-Хліборобської