Крайове Кошове Козацтво

Для створеної банди потрібні пройдисвіти в кількості «що більше – то краще». (Не)обов’язкові вимоги до претендентів на почесне звання козака: • вітер в голові (та в кишенях); • авантюризм, який не знищується навіть попереднім пунктом; • уміння характеризувати себе словом «козак» із настільки глибоким почуттям власної гідності, щоб усілякі там добропорядні громадяни нервово й заздрісно припалювали цигарки десь дуже збоку; • філософський спокій у відповідь на будь-яке «ти-ж-доросла-людина-яка-банда-які-пригоди»; • готовність до пригод (що, взагалі-то, мало б іти першим пунктом, але ж козаки – особистості спонтанні й непередбачувані у вчинках); • [щось про товариськість, взаємовиручку та інші класні якості, що конче потрібні козаку, який збирається скооперуватися із собі подібними задля спільної діяльності]; • ну, і щира зневага до філістерського за своєю сутністю сучасного світу теж придалася б. Усі бажаючі мають звертатися до Непийпива, котрий милостиво бере на себе дрібку відповідальності за організацію цієї веселухи і всі лаври очільника новоствореної банди.