КОТ НИЧЕВО НЕ ИМЕЕТ ПРОТИВ ''ЕМО''

Емо За і проти Добре ознайомившись з цією досить популярною серед молоді субкультурою і надивившись того, шо робиться на вулицях, є сенс проаналізувати усі за і проти щодо емо культури. Основними цінностями емо культури є вираження емоцій та почуттів, чутливе світосприйняття, самовираження. Але ж емоції та почуття притаманні кожній людині! Уявіть людину без ознак, щоб демонстрували її внутрішній світ. Виходить тварина якась, але я думаю, що й тим притаманні такі відчуття, наприклад страх, симпатія чи інше. Слідує, що це овоч, який може хіба шо подарувати задоволення від куштування чи навпаки? Щодо чутливості, так, насправді, є люди більш жорсткі до зовнішніх обставин, є більш чутливі, бо не можуть бути всі однакові (протилежне нам намагалися «впарити» у радянські часи). За історію нашої планети було досить багато відомих постатей, що вирізнялись своєю неординарністю світосприйняття чи надмірною чутливістю. Такі люди писали вірші та пісні про кохання і страждання від нього, розв’язували війни через внутрішню непокору, поширювали свої погляди серед тисяч і мільйонів людей і навіть накладали на себе руки, не знаючи, як ще можна зупинити цей потік сильних емоцій: розчарування, образи, страху, честолюбству та інш. Їх по праву можна вважати емо, але чомусь ніхто з емо та інших так не вважає, бо окрім емоцій вони не мають чи не найосновнішої риси цієї субкультури…стилю, образу. Стиль зовнішнього вигляду урізноманітнюється від гармонічно та зі смаком підібраного до наляписто-«в кого шо є рожевого» образів. Це вже залежить від людини. В когось смак і вміння оригінально підкреслити свою індивідуальність є, а інші тільки вважають, що володіють такою рисою. Мода робить своє. І не варто тут виділяти емо. Це стосується й інших субкультур, як таких. Адже за швидкою ходою моди намагались встигнути і у часи розквіту королівських країн, і у 20-му сторіччі, і сьогодні. Що вже говорити про завтра? Сьогодні більшість емо хлопчиків та дівчаток відрощують «чьолку», фарбують нігті у контрастні кольори, чіпляють на себе усілякий непотріб, одягаються, намагаючись звернути на себе увагу таких само хлопчиків та дівчат, роблять собі тату і пірсинг, зберігаючи все той же інфантильний вираз обличчя. Пояснення цьому одне. Юнацький максималізм. Не можна сказати, шо це добре чи погано. Таке явище є, і нічого з цим не зробиш. Кожен підліток прагне виокремити себе серед інших, незалежно від субкультури, кольору шкіри чи країни проживання. Просто, шо кожен це розуміє по своєму: дотримуючись обмежень обраної субкультури чи не стримуючи потік фантазії. Найчастіше з поняттям «емо» пов’язані «тру» чи «позери». Оці от сварки щодо того, хто є хто, нагадують «дєцкій сад, вторая група».Звідти може й назва емокідів. Мода пройде і тільки дійсно прихильники такого стилю життя, не побоюсь цього виразу, залишаться вірними своїм захопленням. Згадайте історію з Брітні Спірз, панками чи готами.(Панки та готи, не ображайтесь, будь ласка, шо я поставила вас у ряд з цією тьотьою. Це для прикладу). І нарешті про музику. Про смаки не сперечаються. Якщо комусь подобається нерозбірливий крик, наче хто всрався, чи ось вульгарний розрекламований до не можна р-н-б, то має на це повне право. Ходіть на концерти, слухайте вдома, на вулиці, будь ласка, але не варто вдавати, шо ти просто шаленієш від цього, навіть не розуміючи, шо воно таке. Брехати самому собі, намагаючись переконати себе і усіх у щирому захопленні цим? Це ж моральне насилля над собою. Хоча не дивно, дивлячись на фізичне насилля над собою емо підлітків, в основному. І на завершення, нехай кожен з вас гарно подумає, прочитавши усе це, чи варто вступати у ряди чутливих дітей(цікаво, а якими емо будуть, коли їм буде за 30?) чи просто залишитись самими собою. Емо-это жизнь... Емо-это стиль... Емо-это чувства... Емо-это эмоции... Емо-это Я!!!!!!!! Емо-это моя... Ёбаная жизнь!!!!! Я НеНаВижУ ТеХ... Кто НеНаВиДеТ МеНя!!!!! Автор:Веталь BloodEagle Хатунцев