~ Грицько ЧУБАЙ ~

У культурі кожної країни є постаті, яких можна назвати “літературними грандами”. Вони мають величезний творчий доробок, їх книги видаються мільйонними тиражами, а їх імена є брендами. Та є інші. Автори, чиї імена рідко одразу спадають на думку, коли тебе просять назвати “відомих українських письменників”. Їх творчість не є такою масштабною, на їх книжках ніколи не ставиться штамп “бестселер”. Це є інший світ. Світ для обраних. Зі своїми правилами і своїми законами. І, можливо, що саме в його глибинах ховається загадкова таємничість національної душі. Таким центром мистецького життя був свого часу у Львові Грицько Чубай, який за недовгий свій вік спромігся не тільки створити цікавий літературний доробок і стати помітним в історії української поезії 20-го століття, але й лишити за собою чіткий слід світлої людини та особистості, промінь від якої, як від згаслої зірки, ще довго йтиме крізь час і простір до людського загалу. Грицько Чубай (1949 – 1982) – батько лідера гурту “Плач Єремії” Тараса Чубая. За словами Івана Дзюби, він був “однією з найпривабливіших і найзворушливіших легенд українського безчасся 70-80х років”. Він прожив лише 33 роки. Магічне число, магічне життя, магічна творчість, дивовижним чином пронизана мотивами обраності та винятковості... (всі тексти й світлини, що є на цій сторінці – з офіційного сайту Грицька Чубая, безмежне дякую Соломії, Тарасові й Галині Чубай)