Дмитро Донцов -праці

Дмитро Донцов зумів зробити значною мірою те, що свого часу на базовому отологічному рівні зробив для України Тарас Шевченко, – стати голосом національної совісті, відкривачем істини національного буття, творцем національної візії: “Прийшов він, щоб своїм вогненним словом громовим збудити приспану тяжким сном «лукавими» жерцями фальшивих божків, Україну. Щоб вогнем тим випалити в душах «дядьків отечества чужого» дух рабів, чи «плебеїв-гречкосіїв», лакеїв привати та ідилії. Щоб в тих, що не оглухли, воскресити старий дух «немерцающої слави козацької». Який нове лицарство виведе з могил, і виборе нову – не хліборобську, не плебейську, не «прогресивну» країну віку розкладу, розбрату і розпусти, а Україну «козацького народу»” . Цій архіважливій націотворчій меті підпорядковані практично всі праці Дмитра Донцова після його стрімкого еволюціонування від українського соціал-демократизму, свідченням чому стала етапна праця “Модерне москвофільство” (1913). Зокрема йдеться і про праці літературознавчі, що є важливим для зрозуміння власне шевченкознавчого обрію цього мислителя. Доктор права, ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов народився у 1883 р. в Мелітополі (Таврида) на півдні України. Навчався у Санкт-Петербурзі, Києві, Львові (Лемберґу) і Відні. За царських часів був членом РУП (Революційної Української Партії) і був двічі ув’язнений (у 1905 і 1907-08 рр.). У 1908 р. врятувався втечею за кордон. У соціал-демократичній пресі проти нього висловлювався Ленін. Від 1914 до 1916 р. у Берліні Донцов видавав кореспонденцію для Українського клубу австрійської імперської ради і німецькою мовою публікував свої твори. У 1918 р. був призначений прес-шефом українського уряду в Києві під керівництвом гетьмана генерала П. Скоропадського, писав статті для української преси в Києві, публікував антиросійські твори, виступав з доповідями. У 1919 – 1921 рр. був керівником прес-бюро української дипломатичної місії в Берні. Упродовж цього часу він також писав статті для швейцарської преси. Від 1922 до 1939 р. видавав щомісячник «Вісник» у Львові; цей часопис мав антибільшовицьке й антиросійське спрямування і викривав «три «М»: «Москву, матеріалізм і масонство». В 1939 р. разом із іншими українцями перебував у польському концентраційному таборі «Береза Картузька». Після німецької окупації припинив виходити його часопис «Вісник». Від 1946 р. писав статті для української преси в Англії, Німеччині, Франції, Канаді і Сполучених Штатах. У 1946 р. більшовики вимагали його видачі разом із 24 іншими українцями. У 1949 – 1952 рр. – професор української літератури в університеті Монреалю. Др. Донцов опублікував багато надзвичайно цікавих книг. Від 1913 р. і до сьогоднішнього дня др. Донцов неодноразово був об’єктом найгостріших нападів з боку російської преси – царської, демократичної, більшовицької – спочатку в царській імперії, а пізніше в СРСР і за кордоном.