Чагарі

Село Чагарі налічує 78 дворів і в ньому проживає 255 чоловік. Розташоване воно вздовж автошляху Копичинці-Гусятин. Із західного боку село підпирає мішаний ліс, а з східного омиває річка Нічлава. Село входить до Коцюбинецької сільської ради, яка включає ще с.Коцюбинці і хутір Ліски. Віддаль до районного центру 18 км, до залізничної станції Копичинці – 6 км., за селом є залізнична зупинка. Колись, в середньовіччя, на сьогоднішніх землях Чагарів були непрохідні зарослі чагарників. Щоб розширити орні землі, тодішні власники Копичинців, пани Калиновські дозволили кільком українським родинам вирубувати чагарники та розширювати орні землі. Напевно звідси і пішла назва колишнього маленького хуторця Чагарі. У середньовіччя (XIII ст.) неподалік від Чагарів проходив торговий шлях з Волині до Молдови та Ромунії. Тому хутір нераз терпів набіги татар. Хутір, як потім і село, не мало ні своєї церкви, ні цвинтара. Люди ходили на богослужіння до церкви в с.Кабівці (теперішні Копичинці) або в с.Коцюбинці. Загарбання українського Поділля Польщею 1918-1939 р.р. принесло заселення цих земель польськими збіднілими селянами – колоністами. Так і Чагарі були заселені здебільшого цими колоністами. З приходом радянської влади, як і всюди, з’явився колгосп, відкрили початкову школу, яка була закрита у 1968 році, а будинок віддали під клуб і бібліотеку. У 1985 році до клубу прибудували магазин. У 2004 році в зв’язку з аварійним станом будівлі сільського клубу його разом із магазином було розібрано. Пам’ятає село і лихоліття Першої і Другої світових воєн, а також героїв-односельців, які були представлені в УСС, ОУН-УПА. Свято шанують і пам’ятають учасників визвольних змагань УПА проти фашизму та радянської окупації: Савка П.О., Семчишин Й.П., Левицький М.П., Луків М.П., Грицько С.М., Грицько К.П., Бейзор (Вівчар)П.М., Олійник П.С., Касіч(Кравець)Г.Т.. Чагарі відчули на собі трагедію злочинної політичної акції «Вісла»(1944-1947), яка пройшла через серця місцевих жителів разом з тими, для котрих батьківщина була Лемківщина, Холмщина, Надсяння. У 1990 році за сприянням керівника ПСАФ «Нічлава» Коціри С.Є. і Вівчар І. громада села побудувала церкву св.Димитрія, біля церкви облаштували цвинтар. 2002 року в село прийшов природній газ. За ініціативою і фінансування Мацієвського М.Й. в Чагарах у 2007-2009 роках відкрито пам’ятник Ангелу, як символ перемоги Добра над злом, а також два в’їзні знаки, які є витворами високого мистецтва, відновлено вуличне освітлення. 06.07.2009 р. та 06.07.2010 р. в Чагарах відбувся етнофестиваль «Чагарецькі фестини», «Ой на Івана та на Купала» за участі провідних виконавців області та України. Привітно всіх гостей села зустрічає відомий місцевий митець, меценат пан Михайло Мацієвський На даний час втілюється в життя грандіозний проект будівництва відпочинкового комплексу із сучасною інфраструктурою, справжніми замками, концертними залами, каскадом ставів для купання та розведення різних видів риб. Проект комплексу, розроблений відомими світовими архітекторами Мацієвський Михайло Йосипович – народився 4 жовтня 1957 року в с. Чагарі Гусятинського району Тернопільської області. У 1974 році закінчив Копичинецьку середню школу №2. Трудову діяльність розпочав учителем музики і співів у Збаразькому районі. Упродовж 19800-1982 рр. служив в ансамблі пісні і танцю Закавказького військового округу м. Тбілісі. Згодом був переведений до Національної заслуженої академічної капели України «Думка». Деякий час працював у Національному заслуженому хорі імені Г.Верьовки. З 1986 року працює в камерному хорі «Хрещатик», де має честь бути директором відомого у світі колективу, який гастролює разом із європейськими симфонічними оркестрами в Іспанії, Франції, Італі