Батятичі

Село Батятичі Кам'янка-Бузького району — одне з найбільших у Львівській області. Населення становить більше 2 тис. чоловік. Розташоване за 4 кілометри від районного центру на автомобільному шляху Кам'янка-Бузька — Жовква. Територія села, в основному, рівнинна. На схід і південь від нього переважає горбиста місцевість. Висота Кам'яної гори становить 284 метри над рівнем моря і є однією з найвищих точок у північній частині Львівщини. По цих пагорбах повз село проходить головний Європейський вододіл. На північ від Батятич знаходиться великий лісовий масив, що тягнеться від Бродів через Великі Мости і Белз до Рави Руської і далі в Польщу. Мільйони років тому на місці нашого краю було морське дно. Свідченням цього є велика кількість залишків белемнітів — хижих морських молюсків. Згодом по цій території пройшовся льодовик. Сучасна Кам'яна гора є наслідком його наступу. В урочищі «Кринички» бере свій початок струмок Батючка. Від села він несе свої води в північно-східному напрямку і впадає у Західний Буг. Старожили пам'ятають, що струмок був повноводним, і в центрі села через нього був прокладений широкий міст, збудований на кошти сільської громади. Після меліорації, проведеної ,у 60-70-х роках .минулого століття, зникла велика кількість джерел, і Батючка стала часто пересихати. До водоймищ села відносяться також стави. Їх розширювали і поглиблювали власники села і німецькі колоністи. Існує переказ, що стави на Звірому Куті копали полонені татари. Стави в урочищі «Оболонь», викопані в 1935 році з ініціативи пана Лончинського. Терени Батятич були заселені ще в сиву давнину. Це підтверджується даними археологічної розвідки, проведеної працівниками наукових установ Львова в 1952 році. Тоді на околиці села було виявлено поселення бронзового віку, що датується II тисячоліттям до нашої ери. Поселення існувало тут і в давньослов'янську добу. Після завоювання західноукраїнських земель Польщею Батятичі стали власністю польських королів. В писемних джерелах назва Батятичі вперше згадується в 1406 році у зв'язку з щорічною здачею королю 4 бочки воску. В середині XV ст. Батятичі та навколишні землі король здав в оренду Кам'янецькому старості Юрію Струмилу. Між Ю.Струмилом і Львівським багачем Б.Вовчиком, власником с. Колоденці, точилася жорстока боротьба за родючі землі і селян, які постійно втікали від одного пана до іншого. З метою припинення боротьби між місцевою шляхтою королівський уряд у 1455 році створив комісію для розмежування земель між Батятичами і Дерновом, які орендував Ю.Струмило, і Колодном і Колоденцями, що залишилися власністю Б.Вовчика. Переважна більшість жителів Батятич займалася землеробством. Починаючи з XVI століття, кількість людей в селі постійно зростає. Якщо в 1515 році тут оброблялося лише 300-360 гектарів землі, то в 1565 році у селі проживало 150 сімей, котрі обробляли більш як 800 гектарів землі. Поряд із землеробством розвивалися ковальське, бондарське і шевське ремесла. Значне місце в економіці села становило бджільництво. Тут у 1565 році нараховувалося 79 пасік. Батятицький мед і віск добре знані були не тільки в Кам'янці і в Жовкві. Купці возили їх до Львова, Варшави і навіть Гданська. Окрема частина села ще й сьогодні називається «Пасіки». Звідси недалеко до Липової гори, де під час цвітіння дерев бджоли збирали нектар. Життя селян в цей час було досить тяжким. Крім панщини на користь короля, а потім поміщиків, вони здавали зерно, сіно, курей, овець, мед та виконували інші повинності. Пани одержували також прибутки від монополії на спиртні напої, тютюн, млини, накладали мито на мости, річки, стави, пасіки, сади і сіножаті. Так, за даними опису 1565 року вартість прямих податків щорічно складала близько 480 злотих, а в 1570 році — 568 злотих. На той час це були великі гроші. Селян також зобов'язували будувати і лагодити мости, греблі, дороги. Крім цього, вони платили державний податок і церковну десятину.