Автономний Опір

1. Політики кажуть: обирай, твій голос важливий. Ми відповідаємо: нам потрібна не зміна панів, а кінець самого панування. Революція – це початок прямої влади народу. Політики не вірять в народ. Проте ми знаємо, що люди здатні самотужки і спільно вирішувати політичні, громадські та господарські питання. Без начальників і багатіїв, які завжди приймають рішення лише на свою користь. 2. Капіталісти переконують: господарству потрібні власники. Ми пам’ятаємо: чия власність, того і влада. І навпаки. Організований трудовий народ може самоврядно керувати та планувати виробництво, розподіляючи продукти своєї праці між споживачами, замість того щоб вони осідали в кишенях директорів і бізнесменів. 3. Генерали запевняють: сильна держава захистить народ. Ми не такі наївні, щоб в це вірити. Ніхто не захистить людей, окрім них самих. Силові структури – гарант рабства, тоді як всезагальне озброєння і самоорганізоване ополчення народу – гарант його свободи. 4. Депутати проголошують: влада народу – це рішення його представників. Ми не згодні: влада народу – це рішення самого народу, які приймаються не депутатами, а колективами громадян за місцем їх проживання і праці. Рішення колективів із загальнонародних питань повинні доносити і узгоджувати виборні делегати, які можуть бути швидко відкликані колективами і повинні діяти за їх точною інструкцією. 5. Більшість громадян справедливо переймається російською окупацією України і колоніальним становищем нашої національності загалом. Однак ми знаємо, що російські гнобителі не будуть переможені, поки існує інший ворог народу – капітал. Його власники завжди продаватимуть інтереси народу і колонізатори завжди будуть у них покупцями. Лише повсюдне знищення ринку і всякого визиску дозволить здійснити справжню деколонізацію і дерусифікацію. Ця боротьба буде марною і в тому випадку, якщо вона не поєднуватиметься з боротьбою за кінцеву рівність як українців і росіян, так і всіх без виключення національностей, а також проти пригнічення жінок з боку чоловіків та інших видів гноблення людини людиною, бо всі ці питання взаємопов’язані і вирішити їх можна лише разом. 6. Партії кажуть, що для порятунку від російських загарбників нашій країні потрібно обирати західний вектор інтеграції. Але ми розуміємо, що Україна не отримає незалежності, допоки взагалі існує імперіалізм. Український народ здобуде свободу не входженням до західних чи східних блоків, а визвольною боротьбою проти них, спільно з усіма пригнобленими народами світу. 7. Церковні ієрархи обкрадають і дурять людей, розповідаючи що «всяка влада від Бога». Ми проголошуємо: народовладдя в країні – народовладдя у віросповіданні. Влада в церкві та її майно мають належати громаді вірян, а не бюрократам та підприємцям від релігії. 8. «Моя хата з краю» – каже раб старого суспільства. «Всі за одного, один за всіх» – відповідає вільна людина майбутнього. Революція не тільки знищує стару суспільну мораль, але і створює нову. 9. Противники називають наші ідеї утопією. Ми зазначаємо, що здійснення наших вимог – це не більше, не менше, але питання виживання людини як виду. Гонитва за прибутком, як основний та незмінний закон сучасного суспільства, призводить до нищення природи, деградації людського здоров’я і загрози світової війни, тому ставить людство перед вибором: відмова від капіталізму або загибель. Читати далі: http://opir.info/pro-nas